Фокачча чорнична “Леонардо”

Ароматна, м’яка всередині та з хрусткою скоринкою, щедро змащена олією та посипана крупною сіллю і травами – фокачча є одним із найдавніших та найулюбленіших видів хліба в Італії, а саме – з Лігурії.

Сама назва “фокачча” походить від латинського слова “focacius”, що означає “спечений у вогні” або “біля вогню”. Це пряме посилання на найдавніший спосіб приготування цього хліба – на гарячому камені біля відкритого вогнища або в попелі. Вважається, що перші прототипи фокаччі з’явилися ще за часів етрусків та стародавніх греків, які готували прості пласкі хліби на розпеченому камінні. Ці ранні версії були, ймовірно, досить простими – лише борошно, вода та, можливо, трохи оливкової олії.

З приходом римлян фокачча набула більшого поширення та варіативності. Римляни називали такий хліб “panis focacius” і часто використовували його як основу для різних начинок, додаючи трави, оливки, сир та інші інгредієнти, які були доступні в той час. Фокачча була не лише повсякденною їжею, але й використовувалася під час релігійних обрядів та святкувань.

У Середньовіччі рецепти фокаччі продовжували еволюціонувати в різних регіонах Італії. Кожен регіон вносив свої унікальні інгредієнти та способи приготування, що призвело до появи безлічі місцевих варіацій. Наприклад, у Лігурії особливою популярністю користується фокачча з розмарином та великою кількістю оливкової олії, відома як “focaccia genovese”. У Тоскані поширений більш простий варіант “schiacciata”, який часто подають з прошуто або іншими м’ясними делікатесами.

З часом фокачча перестала бути лише простою їжею бідняків і стала улюбленою стравою на столах усіх верств населення. Її універсальність дозволяє експериментувати з різноманітними начинками та смаками, роблячи її ідеальною як для швидкого перекусу, так і для святкового столу.

Сьогодні фокачча залишається невід’ємною частиною італійської кулінарної культури. Її можна знайти в пекарнях, піцеріях, ресторанах по всій Італії та далеко за її межами. Завдяки своїй багатій історії та безмежним можливостям для творчості, фокачча продовжує завойовувати серця гурманів по всьому світу, залишаючись символом простої, але надзвичайно смачної італійської кухні. Її історія – це історія хліба, сонця та щедрої італійської землі, втілена в кожному ароматному шматочку.

Фокаччі мають свої солодкі різновиди, і навіть різнокольорові – у тісто з часом стали додавати шпинат для фарбування, або шафран.

Ми ж пропонуємо вам приготувати незвичну фокаччу, яку ми назвали “Леонардо” на честь видатного науковця, генія епохи Відродження, автора кулінарної книги і звичайно, художника, якиий створив найвідоміші світові шедеври. Деякі джерела свідчать, що він, можливо, не їв м’яса з моральних міркувань, а також, що він мав звичку купувати птахів у клітках і звільняти їх. Навіть Андреа Корсалі в листі до Джуліано ді Лоренцо Медічі порівнював Леонардо з індусом, який не їв м’яса.

Основними незвичними інгредієнтами будуть ягоди чорниці (заморожені або свіжі) та олія гірчичних зерен від ТМ Еколія. Чорниці забарвлять тісто і колір, який так полюбляв Леонардо да Вінчі, а олія гірчичних зерен надать аромату і чудового присмаку готовій фокаччі.

Інгредієнти на 4 порції фокаччі чорничної:

• 300 г борошна (краще використовувати борошно типу “00” або з високим вмістом білка);
• 200 мл теплої води (приблизно 30-35°C);
• 7 г сухих дріжджів (або 21 г свіжих);
• 1 чайна ложка цукру;
• 1 чайна ложка солі;
• 3 столові ложки олії гірчичиних зерен ТМ Еколія (плюс додатково для змащування);
• півсклянки ягід чорниці (розморозити перед використанням).

Покрокове приготування чорничної фокаччі:

• Активуйте дріжджі: У невеликій мисці змішайте теплу воду, цукор і сухі дріжджі (або розкришіть свіжі). Залиште на 5-10 хвилин у теплому місці, поки на поверхні не з’явиться пінна “шапочка”. Це означає, що дріжджі активувалися.
• Ягоди збийте в блендері до стану пюре.
• Змішайте сухі інгредієнти: У великій мисці просійте борошно і додайте сіль. Перемішайте.
• З’єднайте вологі та сухі інгредієнти: Зробіть заглиблення в центрі борошна і влийте активовані дріжджі та олію. Туди ж додайте перебиті в блендері ягоди.
• Замісіть тісто: Почніть обережно перемішувати інгредієнти виделкою, поступово захоплюючи борошно з країв. Коли більшість борошна буде зволожена, викладіть тісто на злегка присипану борошном робочу поверхню. Місіть тісто протягом 8-10 хвилин до утворення гладкої та еластичної кулі. Спочатку тісто може бути трохи липким, але в процесі вимішування стане більш слухняним.
• Перше піднімання: Змастіть чисту миску гірчичною олією ТМ Еколія. Покладіть у неї тісто, обваляйте, щоб воно вкрилося олією, і накрийте харчовою плівкою або чистим рушником. Поставте миску в тепле місце на 1-1.5 години або доки тісто не збільшиться вдвічі.
• Формування фокаччі: Змастіть деко олією. Обережно викладіть тісто на деко і розтягніть його руками до бажаної товщини (зазвичай близько 1-2 см). Якщо тісто пручається, дайте йому відпочити 5-10 хвилин під плівкою, а потім продовжіть розтягувати.
• Друге піднімання: Накрийте тісто на деку харчовою плівкою або рушником і залиште в теплому місці ще на 30-45 хвилин.
• Додавання начинки та створення ямочок: Розігрійте духовку до 220°C. Зніміть плівку з тіста. Кінчиками пальців зробіть по всій поверхні тіста глибокі ямочки. Полийте тісто олією від ТМ Еколія (щедро). За бажанням, посипте зверху крупною сіллю, розмарином, орегано, оливками, в’яленими помідорами або іншими улюбленими начинками. Можете сформувати з начинки малюнки за бажанням.
• Випікання: Випікайте фокаччу в розігрітій духовці протягом 15-20 хвилин.
• Охолодження та подача: Дістаньте готову фокаччу з духовки і дайте їй трохи охолонути на деку. Потім перекладіть на решітку, щоб низ не став вологим. Подавайте теплою, нарізавши на порційні шматки. Фокачча чудово смакує сама по собі, з оливковою олією, з різними намазками або як основа для бутербродів.

Смачного вам і запрошуємо повертатися на наш сайт за новими рецептами і продукцією, як збагатить ваші гастрономічні пригоди. З ТМ Еколія завжди цікаво, смачно і пізнавально.